У співпраці з One Philosophy відбувся Вечір у Музеї Ханенків — камерний простір відвертих розмов, де у форматі живого діалогу гості, серед яких були представники великого та середнього бізнесу, медичних і освітніх установ, говорили про культурну життєстійкість як складову загальнонаціональної безпеки, перехід від точкової підтримки культурних ініціатив до системної — задля забезпечення сталості українських культурних інституцій, а також про принципи ефективної взаємодії бізнесу та культури.

Цей вечір — відновлення традиції зібрання друзів у будинку Ханенків до Дня Варвари, які на початку грудня традиційно влаштовували Богдан та Варвара Ханенки, а також про взаємну підтримку, партнерство й спільну відповідальність.

Юлія Ваганова, директорка Музею Ханенків, наголосила на важливості привласнення суспільством культурного надбання та розвитку концепції суспільного володіння — усвідомлення того, що колекції національних музеїв є не лише музейною власністю, а спільною цінністю і володінням кожного з громадян України.

Бізнес повинен виходити за рамки ставлення до підтримки культурних інституцій, як до тимчасових іміджевих проєктів, і бачити сенс у зміцненні спроможності останніх в питаннях стратегічного управління і розробки механізмів сталого фінансування, розширення форматів взаємодії з суспільством і його розвитку через культуру тощо. Саме за таких умов культурна спадщина не лише отримає належну увагу, турботу й підтримку, але й матиме реальний вплив на культурну життєстійкість українців. Інституції культури, зокрема музеї, своєю чергою мають відповідати на запит суспільства: передавати знання, бути простором складного діалогу про ідентичність та чітко артикулювати суспільну значущість кожного проєкту.

Наталія Попович поділилася практиками та досвідом нордичних країн, зокрема культурою «тихого меценатства», а також розкрила роль приватного сектору у мистецькому та науковому розвитку Данії. На прикладі 35-річної українсько-данської мистецької співпраці вона підкреслила важливість вибудовування партнерств із глибинним, довгостроковим впливом — таких, що формують сталість і сенси на роки вперед. 

Саме до такого формату взаємодії ми маємо прагнути, задля розвитку запланованої життєстійкості наших культурних інституцій та сильної ідентичності. 

Дякуємо всім гостям за відкритість до діалогу, довіру й готовність мислити широко — про культуру як спільну цінність і спільну відповідальність. З таких розмов, зустрічей і партнерств народжується культурна життєстійкість із довготривалим впливом, що формує майбутнє. 

Ця подія стала початком серії розмов про розбудову сталості культурних інституцій — і ми з нетерпінням чекаємо на продовження діалогу.

Світлини: Ада Хрол